Історія села

 

 

                                                                     Моє село–душа моя,розрада,

                                                               пракорінь мій,колиска й джерело,                                                                                                   журлива пісня і колюча правда,                                                                                                         мій хліб і сіль,добро моє і зло.                                                                                                             Село моє–колиска в диво-краю,                                                                                                       бо цей куток найкращий на землі .

      Черніїв -- село на річці Бистриці- Надвірнянській(Чорній).Розташоване на відстані 8км від обласного центру та 17км від райцентру  Тисмениці. Старожили розповідають,що в сиву давнину на околиці села між Чернієвом і Хом'яковом на полі Чернів-
ки,де протікала річка Чернівка, стояв золотоверхий Божий храм,біля нього жіночий 
чернечий монастир.Тому і назвали село Чернієвом. Це легенда. Однак професійні дос-
лідники топонімічних назв вважають,  що назва цього населеного пункту походить віддавнього власного імені Черній--людини, яка першою поселилася на цій території абож була одним з перших власників села. Територію майбутнього села замешкували з не-
запам'ятних часів. Черніївський терен приваблював поселенців ще в княжу добу.В до-
лині Чорної(тепер Надвірнянської)Бистриці простяглися обширні родючі цілинні зем-
лі,де можна було випасати худобу,вирощувати хліб. До того ж водна артерія була чи не єдиним шляхом сполучення.            
    Перша історична згадка про село належить до 1387року. За свою багатовікову 
історію Черніїв бачив багато володарів.Очевидно,спочатку село належало польській 
короні,але вже в 1441році було власністю Яна Бучацького та його родини.Та пізніше воно знову стало королівським(тобто державним)маєтком. Великим лихом для людей 
були грабіжницькі наскоки степовиків.У липні 1618р. татарські наїзники зруйну-
вали все на своєму шляху.Тоді було знищено село Хриплин,а в Чернієві з цілого селазалишилося 15осіб,і то без худоби та інших засобів для існування. Внаслідок першо-
го поділу Польщі в 1772-1918рр.с.Черніїв перебував у складі Австрії та Австро-Угорщини.
   Багато добра зробив для села війт Мартин Королюк,який війтував  за австрійськихчасів.Він співпрацював із послом до австрійського парламенту Левом Бачинським.За 
урядування цього війта побудовано в селі гарну поверхову школу,покриту цинковою 
бляхою.В 1914 році під час евакуації свідомих людей з Чернієва війт виїхав,залишивши справи на свого заступника Йосифа Цесельського і громадського писаря Василя 
Чубатинського,які з приходом російської армії були вивезені на заслання.По закін-
ченні Першої світової війни повернувся до села колишній війт Мартин Королюк,а із 
заслання повернулись Йосиф Цесельський і Василь Чубатинський.Мартин Королюк став 
знову війтом.
    Відлік радянського режиму в Чернієві треба рахувати від 22 вересня 1939року,
коли в селі з'явилися червонозоряні танки.В жовтні 1939року було припинено діяль-
ність усіх національних товариств і в Чернієві.Навіть місцева школа втратила ім'я Кобзаря України. Після доносів скомунізованих елементів заарештували черніївців 
Миколу Івановича Данилюка та Василя Онуфрійовича Кіндрата.Виселили за межі Україниїхні сім'ї.Не витримав допитів і знущань тюремних катів В.Кіндрат,а М.Данилюка за-
судили і також депортували на Схід. Нову владу в селі тоді репрезентував "Тимчасо-
вий селянський комітет",який очолили Андрій Іванович Бедрус(голова) та Василь Михайлович Штундер.А на початку 1940року головою створеної Черніївської сільської радистав Федір Іванович Бедрус.
    З 1958 року головою сільської ради був Чорний Іван Кирилович.Пізніше   сільсь-
кими головами були:

-Полюганич Дмитро Юркович;

-Римик Іван Федорович(1969-1971рр.,житель с.Березівка);

-Залютинський Віктор Степанович(1971-1977рр.);

-Кузьмин Михайло Миколайович(1977-1982рр.);

-Бобик Ганна Миколаївна(1982-1987рр.);

-Штундер Олена Іванівна(1987-1992рр.);

-Бойчук Євген Іванович(1992-1994рр.);

-Карапата Василь Степанович(1994-2006рр.);

-Грейда Богдан Дмитрович(2006-2008рр.);

-Федоришин Микола Михайлович(2010-2015рр.);

-Грейда Богдан Дмитрович(2015-

     У Чернієві діяла також сільськогосподарська споживча спілка "Віра",яка на 31 грудня 1926 року нараховувала 241 члена.Серед них було: 
-рільників--203; 
-ремісників--10; 
-робітників--14;
-урядників--7;
-інших--7.
    20 лютого 1949 року відбулися загальні збори колгоспників.Подання заяв до кол-
госпу було 67.Колгосп названо іменем Хрущова,головою обрано Михайла Васильовича 
Соколівського .(записано з архіву Бойчука Євгена Івановича).Надалі головами колгоспу були:

2.Колосов;

3.Штундер Дмитро;

4.Галько (1951 рік);

5.Борисюк Василь Антонович;

6.Вівчарик ;

7.Іваніцький Іван Юстинович;

8.Жирик Петро Іванович (1953р.,родом з с.Братківці);
9.Симон Йосип Іванович(1956-1957рр.),колгосп назв.ім.Шевченка
10.Кочубей Андрій Якович,колгосп було перейменовано у колгосп "Правда";

11.Огнистий Іван Григорович;

12.Грінченко Микола Сергійович;
13.Ганущак Григорій Гнатович,за його керівництва було почато будівництво адмін-
  будинку і рішенням сесії на дольову участь у будівництві  дав голова  сільської   ради Залютинський Віктор Степанович.У 1981 році обласне управління зв'язку пере-
  вело на будівництво адмінбудинку 36000 рублів.

14.Бабінчук Іван Олексійович.Під час  його керівництва школі було виділено 1,67 га  землі для роботи гуртків "Малої Тімірязєвки";

15.Татарінов Михайло Іванович.На високому рівні був розвиток тваринництва на фермі

16.Семенів Володимир Миколайович.(1990р.).У листопаді 1992 року колгосп "Правда" 
   реорганізовано в селянську спілку "Рідна земля".Володимир Миколайович надав

   допомогу  і підтримку жителям села у газифікації,яка завершилась 1994 року,а 
   також підтримав громаду УАПЦ і  виділив з   колективом спілки землю під будів-
   ництво храму.

17.Романів Михайло Петрович;

18.Горбей Галина Михайлівна--директор сільськогосподарського товариства з обмеже-
   ною відповідальністю "Черніївське" з 29 лютого 2000 року.Галина Михайлівна ви-
   ділила землю на території тракторної бригади під будівництво будинку культури і   дитячий садок.Посприяла виготовленню державних актів на державні паї.

     Під час радянської окупації   тривали репресії.В 1941р. було заарештовано члена ОУН черніївця Ярослава Миколайовича Королюка(1914р.н.).Його засудили на вісім 
років ув'язнення,і він відбував покарання в Станиславівській тюрмі,де й загинув напередодні Другої світової війни. 30червня 1941року Черніїв окупували війська союз-
ника Німеччини--угорська армія.Сільським війтом став Онуфрій Кіндрат.За його учас-
ті було відновлено місцеву "Просвіту",керівником якої став Штундер.У цей час у се-
лі було насипано символічну могилу жертвам радянського режиму. Німецька окупація 
найбільше вдарила по селянству.Вже восени 1941року німці запровадили примусову здачу хліба-"контингент",який був надзвичайно високий.Колгоспи перейменували на "лігеншафти",в які німці призначили своїх директорів,а селян зобов'язували до примусо-
вої безоплатної праці.Тих,хто не зміг здати "контингент",вивозили до Німеччини.Перші вивезення розпочались уже 1941року.Тоді ж на каторжні роботи з Чернієва було 
відправлено Петра Миколайовича Карпця(1912р.н.),Мартина Когута(1923р.н.),Михайла 
Петровича Савчина (1896),Якова Михайловича Шкробача(1922р.н.). Внаслідок непосиль-
ного продуктового контингенту,що його наклав окупаційний режим,у 1942р. в Чернієвірозпочався голод.Постійне недоїдання збільшило смертність місцевого населення.Зменшення кількості жителів Чернієва відбувалось і через систематичне відправлення до Рейху робочої сили.Всього за далеко не повними даними з села за період окупації доНімеччини відправлено 78 осіб.Як і в попередні роки,Черніїв був адміністративним 
центром волості.Це зумовило наявність в населеному пункті волосної управи та осе-
редку Української поліції. Мріючи про Українську державу та відродження її зброй-
них сил,певна частина населення вступила до української дивізії "Галичина"в 1943р.,що в складі інших фашистських збройних формувань мала воювати проти більшовиків. Звільнення села від німецько-фашистських загарбників влітку 1944року Червоною 
армією,котра скомпроментувала себе ще в часи "першого визволення"1939-1941рр.,уже зовсім по-іншому сприймало його населення.На терені району активно діяло підпілля ОУН,через лісові масиви переходили загони Української повстанської армії,яка від-
чувала підтримку населення краю:будували захоронки,бункери,повстанцям надходила допомога грішми,харчами,ліками. Наступні роки були десятиліттями утвердження і по-
дальшого розвитку та "застою"радянського способу життя,часом розбудови Чернієва,
створення його інфраструктури й економічної бази. У лютому 1949р. в населеному 
пункті було відновлено сільськогосподарську спілку ім.Хрущова-згодом колективне 
господарство "Правда",пізніше (від листопада 1992р.) це селянська спілка "Рідна 
земля"--нині акціонерне товариство.У 1951р.в Чернієві на р.Млинівці було відкрито невелику гідроелектростанцію(через певний час демонтована),що дозволило електри-
фікувати частину села. Складовою частиною історії села є літопис розвитку освіти. 1945-1946 навчальний рік став організованим початком розвитку радянської школи в 
селі.Навесні 1948-го відбувся перший випуск семирічки.В 1950-1951 навчальному роціЧерніївську семирічну школу реорганізували в середню.Того ж року створюють учнівську комсомольську організацію(піонерська виникла ще в 1947-му).Перший випуск десятирічки відбувся в 1952-1953 навчальному році.А наступного літа місцевий колгосп 
електрифікує школу. У 1970 році було опубліковано умови конкурсу всесоюзної експе
диції "Мала тімірязєвка".Педколектив,учнівська організація взяли участь у цьому 
тривалому заході.Так з'явилася в Черніївській школі "тімірязєвка",яку очолив 
учитель біології Михайло Миколайович Кузьмин.І вже через рік Черніївська школа здобула друге місце в згаданій експедиції. За кошти колгоспу "Правда" добудували шко-
лу.Новий корпус здали в експлуатацію 1972 року.Він має 10 основних і 4 додаткові 
приміщення,спортивний зал.Школа перейшла на централізовану водяну систему опаленняУ 1976-1977 нвчальному році розпочали будувати ще один навчальний корпус.І 1978-гоце будівництво завершили.Школа одержала їдальню на 120 місць,чудове приміщення підобладнання радіовиробничого комплексу,приміщення для навчальних майстерень,радіо-
станції,тиру.В цей час обладнано кабінет обслуговуючої праці.Він одночасно викону-
вав роль кабінету споживчої кооперації,який був одним з найкращих в області(завідуюча Г.М.Гашинська). Населення Чернієва в 1971р. становило 2989 осіб.Тоді сільськійраді підпорядковувалось село Березівка(стара назва Хом'яків). Тут містилася цент-
ральна садиба колгоспу "Правда".Він мав 3178 га сільськогосподарських угідь.Вироб-
ничий напрям господарства становили молочне тваринництво й овочівництво.З допоміж-
них галузей працювали млин і пилорама.В колгоспі трудилася передова доярка,депутатВерховної Ради УРСР О.Ю.Бедрус.Діяли восьмирічна школа,бібліотека, клуб,лікарня,
амбулаторія,зубопротезний кабінет та ветеринарна дільниця,яка обслуговувала всі навколишні села.Розвивалися підприємства побутового обслуговування.Було споруджено 
358 нових будинків.Вищу й середню освіту на той час здобули близько 200 вихідців 
села. 5 травня 1989 р. з'явилася в с.Черніїв організація "Народний рух України за перебудову".Біля його витоків стояли М.Білінський, В.Гашинський,Б.Максимів,В.Максимів,Б.Місько,М.Перхулин,М.Хміль, М.Шкура.Осередок Руху очолив Володимир Іванович 
Максимів,чий батько свого часу був стрільцем УПА. З власної ініціативи та внас-
лідок дозволу виконкому Черніївської сільської ради від 25 вересня 1989року рухів-
ці встановили на місці загибелі(територія теперішнього шкільного подвір'я)Петра 
Стасюка пам'ятний знак.   17 березня 1990 року рухівці за участі великої кількості черніївців на старому 
місці біля церкви насипали величну курганну могилу.  В центрі фото В.І.Перхулин,В.С.Карапата,Б.М.Місько,Я.І.Прокопців,М.Вардзарук,
В.Стефінин,М.Карпець,І.Тимчишин,В.Данилюк,М.Королюк В.Гаран,М.Хомицький,М.Чубатин-
ський,М.Портечин. 16 квітня 1990 року відбулося освячення могили.

  У 1990 році Парасковія Василівна Дутчак організувала та очолила "Союз українок".Черніївчани підготували і провели чимало цікавих концертів,ряд інших просвітниць-
ких заходів.Однак організаційно "СУ" проіснувала недовго.Після розпаду більшість 
союзянок і надалі займались громадською працею,співали в хорі,поповнили театраль-
ний гурток.При школі було створено осередок Пласту,який очолив учитель Степан Оси-
пович Корчинський.

     1 грудня 1991 року  на Всеукраїнському референдумі щодо незалежності  про-
голосували за самостійну суверенну державу 2508 черніївчан(98,6%).Того ж дня оби-
рали першого президента України.Результати виборів по Чернієву були такі:за Кравчука Л.М. проголосувало 476 черніївців(18,72%),інші претенденти на посаду президентадержави отримали таку кількість голосів:В.Б.Гриньов-2(0,08%),Л.Г.Лук'яненко-
329(12,94%),В.М.Чорновіл-1595(62,72%),Л.І.Табурянський-(2,67%).
   Після проголошення Акта незалежності України в селі помітно пожвавішало куль-
турно-освітнє життя.Регулярно проводились в будинку культури такі масові заходи:
Різдвяні свята,Шевченківські дні,Свято Матері,День Перемоги,День захисту дітей,
День Незалежності,День українського козацтва,УПА,День пам'яті жертв голодомору,
Андріївські вечорниці ,День Святого Миколая.

  Хор на святкуванні Дня Незалежності 1992року.

    При будинку культури,де директором працює з 1986 року Майя Миколаївна Стефінин--невтомний організатор масових заходів,творча особистість.В ньому створені такі 
гуртки:сільський хор,вокальний жіночий ансамбль,чоловічий ансамбль(художній керів-
ник М.М.Марцинюк),народний драматичний колектив(керівник Кейван М.В.),гурток художнього читання,фольклорний ансамбль жінок та ін.
 
 Районне свято обжинків на фестивалі "Народної душі пісенні переливи".

Хоровий колектив

Жіночий ансамбль

Фольклорний ансамбль жінок

Чоловічий ансамбль

Учасниця художнього читання  Соломія Перхулин

   Демократизація суспільства викликала зміни і в релігійному житті. З підпілля 
вийшла УГКЦ,почали лунати голоси про відродження УАПЦ. Цей суспільний процес,зви-
чайно,не міг оминути і наше село.16 жовтня 1994 року в Чернієві освячено ново-
збудовану церкву Івана Хрестителя.

   Першою спорудою в селі була церква Святого Миколая,яка збудована в 1842р.,висвячена в 1849р. і діє по сьогоднішній день.

             На території  церкви Святого Миколая  встановлено
 та освячено статуї Христа Спасителя і Діви Марії.

В травні 1993 року греко-католицька громада заклала бетон під капличку та розпоча-
ла будівництво.

           Новозбудована капличка біля церкви Святого Миколая.

       В 1991 році на старому цвинтарі біля каплички осередком НРУ Чернієва встановлено Березовий хрест--скромний пам'ятник синам  українського народу,які присвяти-
ли своє життя тяжкій,нерівній,жорстокій і трагічній,але не безнадійній боротьбі заволю України.

    Їх на цьому цвинтарі 11 чоловік:

• Василь Гриньків;

• Микола Данилюк;

• Іван Жолинський;

• Іван Карпець;

• Іван Кіндрат;

• Тома Коперський;

• Гринь Перхулин;

• Михайло Перхулин;

• Дмитро Романович;

• Василь Бедрус;

• Василь Шкробач.

      І в кожного із них своя трагічна доля...

  На старому цвинтарі в першій половині ХІХ ст.побудовано капличку.В 1995 році її перекрито новою бляхою.Михайло Хміль зробив і дочинив новий ганок.

          27травня 2007 року було освячено капличку на новому
 цвинтарі.Присутніх було дуже багато.Відправа відбулася за учас-
ті чотирьох священиків:о.Олег та о.Олег з УГКЦ,о.Василь і о.Яре-
ма із УАПЦ.
          Грейді Б.Д.--сільському голові було вручено орден 
греко-католицької єпархії і подяку від православних.Також відзначено Шеденка В.С. за велику допомогу в роботі по благоустрою території цвинтаря.

   Напередодні великого свята--20-річчя Незалежності України

черніївчани під керівництвом сільського голови Федоришина М.М.,
великим зібранням освятили і вшанували пам'ятник Великому Кобзарю,
генію українського слова і духу.
     Погруддя Т.Г.Шевченку виготовлено львівським скульптуром 
Штаєр Петром Федоровичем та встановлено на площі біля адмінбудинку 
на початку 2008 року тодішнім головою Грейдою Б.Д.
     Освячення пам'ятника відбулося 21 серпня 2011 року.При участі релігійних 
громад храму Івана Хрестителя УАПЦ та храму Святого Миколая УГКЦ разом з настоя-
телями о.Олегом,о.Василем та о.Олегом.

  Неоголошена війна з Росією є трагічною сторінкою в історії нашої 
держави.Сумна звістка про загибель 23-річного жителя с.Черніїв
Володимира Данилюка сколихнула Тисмениччину.12 серпня 2014 року 
близько 10-ї години ранку загинув боєць 5-го батальйону територіальної оборони 
"Прикарпаття",захищаючи державу від сепаратистів та окупантів.За інформацією,що 
була в соцмережах,він супроводжував колону з пораненими,яка потрапила у засідку і була обстріляна бандитами.Володя отримав поранення в голову,яке виявилося несуміс-
ним із життям.Ще один боєць підрозділу дістав поранення.
   Народився Володимир в с.Черніїв 10 вересня 1991 року.У 2008 році закінчив 
11 класів Черніївської ЗОШ I-III ступенів.Поступив до ВПУ №18 на спеціальність 
кухар,бармен,офіціант.
   В 2010 році призваний на військову службу.Звільнився зі Збройнихсил України в 
2011 році.Службу проходив у військовій частині А-1979 начальником електростанції.
   Згідно з указом Президента України "Про часткову мобілізацію" 15.05.2014 р.
Тисменицько-Тлумацьким ОРВК мобілізований у Збройні Сили України.
    Він став героєм та поліг,відстоюючи незалежність і територіальну цілісність 
держави на сході України.Спомин про його жертовний подвиг,мужність та самовід-
даність назавжди залишаться в пам'яті земляків.
    Черніїв сумує за своїм сином,котрий, захищаючи Батьківщину від агресора,віддав своє життя.    

7 грудня 2014 року в Чернієві на фасаді школи, яка носить ім'я Тараса Шевченка,
відкрили меморіальну дошку пам'яті Володимира Данилюка, воїна 5-го батальйону територіальної оборони Прикарпаття, який загинув, виконуючи громадянський та військовий обовязок під Амвросіївкою Донецької області.

Під час освячення меморіальної дошки

26 лютого 2014 року відповідно до указу Президента України, Володимир Данилюк по-
смертно нагороджений орденом за мужність III ступеня.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

14 жовтня 2015 року на Покрови відбулася панахида за полеглим зоні АТО одно-
сельчанином Володимиром Данилюком  в церкві Святого Миколая. Після спільної 
молитви за спокій душі Володимира, що склав свою голову за Україну у 23-річному віці, відбулося освячення пам'ятника на місцевому цвинтарі.

Усіх користувачів і гостей запрошуємо у наш Храм мудрості, де Ви зможете деталь-
ніше дізнатися про історію села, ознайомившись із книгами:

• Харитон В.Я. На Чорній Бистриці село.

• Харитон В.Я.Село моїх снів.

• Матеріали з архіву жителя села Є.І.Бойчука.

• Літопис рідного села , який роками збирали працівники бібліотеки  Данилюк М.Р та  Фучко О.Д.